Історія Бакоти — затоплене село, українська Атлантида

Бакота — одне з найдавніших поселень Поділля, першу згадку про яке можна знайти у Галицько-Волинському літописі 1024 року.

Протягом тисячоліть це місце було важливим адміністративним, торговим і духовним центром Середнього Подністров’я.

Сьогодні воно лежить на дні Дністровського водосховища — але його пам’ять живе в скелях, монастирі і в серцях тих, хто сюди приїздить.

Бакота в Середні віки

У XII–XIV століттях Бакота була центром Пониззя — великого регіону, що охоплював землі між Дністром і Бугом.

Тут знаходилась резиденція подільських воєвод, діяло кілька церков і монастирів.

Місто кілька разів ставало ареною боротьби між руськими князівствами, Литвою, Польщею та Золотою Ордою.

Найдавніший документ із згадкою Бакоти зберігається в архівах Польщі й датується 1250 роком.

Занепад і відродження

У XV–XIX століттях Бакота поступово перетворилася зі стратегічного центру на тихе подільське село.

Але і в цей час тут жили люди, працювала церква, а на Білій горі продовжував діяти печерний монастир.

Напередодні затоплення, у 1970-х роках, у Бакоті мешкало близько 700 жителів — переважно селяни та рибалки.

Затоплення 1981 року — народження Атлантиди

Будівництво Дністровської ГЕС у Новодністровську призвело до підняття рівня Дністра.

У 1981 році жителів Бакоти примусово переселили до сусідніх сіл і міст, а саме поселення опинилося під водою.

Так народилася «українська Атлантида» — місце, де минуле буквально занурене у воду.

Монастир на Білій горі — єдине, що залишилося над поверхнею, і він діє досі.

Бакота сьогодні

Сьогодні Бакота є популярним туристичним місцем і частиною Національного природного парку «Подільські Товтри».

Щороку сюди приїздять десятки тисяч туристів — щоб помолитися в монастирі, подивитися на залишки підводного села, покупатися в бірюзовій затоці та просто відчути особливу енергію цього місця.